Післяопераційне нетримання сечі –
це можливе ускладнення та побічний ефект після оперативних втручань на органах сечостатевої системи. Більш схильні до подібних проблем чоловіки, що зумовлено як особливостями їхньої фізіології, так і схильністю до деяких патологій, що потребують хірургічного лікування (припустимо, доброякісної гіперплазії (аденоми) простати).
Після яких операцій виникає нетримання сечі?
Таке ускладнення трапляється після хірургічного лікування органів сечостатевої системи чоловіків та жінок. Найчастіше на післяопераційне нетримання сечі пацієнти скаржаться після таких операцій:
- трансуретральна резекція (ТУР) простати та органів сечовивідної системи;
- аденомектомія (видалення аденоми) та простатектомія (видалення всієї передміхурової залози);
- лазерна вапоризація простати;
- оперативні втручання на матці у жінок;
- різні хірургічні маніпуляції на уретрі, включаючи лазерне розсічення або ендоскопічне видалення стриктур.
Незалежно від виду оперативного втручання причиною післяопераційного нетримання сечі зазвичай виступає пошкодження м’яза, який контролює відтік сечі із сечового міхура, тобто сфінктера сечівника. Порушення його скорочення викликає:
- вплив на нервово-судинні сплетення в ділянці передміхурової залози;
- термічний опік;
- механічне пошкодження лазером або іншим хірургічним інструментом;
- розшарування сфінктера уретри тощо.
Крім цього нетримання сечі після оперативного втручання можуть викликати порушення в роботі сечового міхура.
Додаткові фактори ризику розвитку післяопераційного нетримання сечі:
- літній вік пацієнта, що оперується;
- надмірна вага;
- наявність супутніх патологій сечостатевої системи;
- випадки нетримання в анамнезі до операції.
Симптоми та діагностика післяопераційного нетримання сечі
Частота появи такого побічного ефекту після операцій прямо залежить від виду втручання та коливається у досить широкому діапазоні (від 20 до 80%). При цьому робота сечовидільної системи (сфінктера уретри та сечового міхура) здебільшого відновлюється самостійно протягом 6-12 місяців після операції. Відповідно, у цей період, як правило, достатньо спостереження у уролога та виконання його рекомендацій.
В рамках діагностики нетримання сечі використовується PAD-тест, що дозволяє визначити кількість сечі та ступінь тяжкості патології від легкої до тяжкої. Патологія має схильність до подальшого розвитку при відсутності належного лікування: збільшується кількість сечі, що безконтрольно виділяється, порушується функція сечового міхура.
Лікування післяопераційного нетримання сечі
Першим способом лікування патології вважається консервативна терапія, включаючи комплекс вправ для тренувань м’язів тазового дна. Також рекомендовано зміну способу життя: скорочення обсягів пиття, відмову від сечогінних продуктів, харчування тощо.
У запущених випадках або коли безопераційні способи лікування не принесли бажаного результату, пацієнтові рекомендовано оперативне лікування нетримання сечі.
Ефективним і малотравматичним способом є лазерне лікування нетримання сечі. Дана методика добре зарекомендувала себе принесе позитивний результат. Існують різні методики оперативного лікування, кожна з яких показала високу ефективність у лікуванні патологічних станів нетримання сечі.
Післяопераційне нетримання сечі може пройти самостійно протягом 6-12 місяців після проведення операції. Але якщо сечовипускання не відновлюється та/або немає позитивної динаміки покращень, то обов'язково звертайтеся до профільних лікарів. У Чернівцях ви можете записатися на прийом до уролога-хірурга Василя Липки за допомогою онлайн-форми або в телефонному режимі.
Уролог Липка Василь Тарасович
Вам потрібна кваліфікована допомога при урологічних захворюваннях у Чернівцях? Звертайтеся до лікаря уролога Василя Тарасовича Липки. Лікар проводить фахові консультації для дорослих та дітей з метою огляду та діагностики, амбулаторного та стаціонарного лікування для пацієнтів із скаргами на роботу зі сторони сечовидільної та сечостатевої системи. Пропонує тільки ефективне лікування для найшвидшого поліпшення вашого здоров`я.